Освнь

Осінній смуток серце роз'їдає

І разом з листям всіх дерев,

Моя надія опадає,

І мрій в душі моїй все менш.

Свинцеві хмари, тиснуть мої скроні,

Пульсує сум і відчай нахлина,

Пожовкле листя несе радість в очі,

Але й про смерть забути не дава.

Та ось повіяв теплий вітер,

І швидко серцю нагадав,

Що жовта осінь то не вирок ,

А лиш прекрасная пора.