Осінній смуток серце роз'їдає
І разом з листям всіх дерев,
Моя надія опадає,
І мрій в душі моїй все менш.
Свинцеві хмари, тиснуть мої скроні,
Пульсує сум і відчай нахлина,
Пожовкле листя несе радість в очі,
Але й про смерть забути не дава.
Та ось повіяв теплий вітер,
І швидко серцю нагадав,
Що жовта осінь то не вирок ,
А лиш прекрасная пора.