[intro: light bass and drums, urban sounds, conversations, car horns]
Verse 1 [Rapper 1]:
Серед бетонних джунглів, як серед звірів,
Де кожен день як матч, ти повинен бути першим.
Хапай момент, бо другий вже не твій,
Тут виживають тільки ті, хто в строю.
Люди йдуть кудись, все крутиться щодня,
Усі біжать, щоб зловити своє «завтра».
Серед хмарочосів і сірих стін,
Шукаєш ти світло серед картин.
[Chorus: melodic vocals with an ironic undertone]
Chorus [All]:
Це наш дім, наш бетонний рай,
Де мрії як туман, що зникає з-за край.
Серед сірих доріг, серед гучних звуків,
Ми тут свої, але відчуваємось чужими знову.
[bridge: break beat, guitar in the background]
Verse 2 [Rapper 2]:
Знаєш, тут кожен грає свій театр,
Кожен другий актор, а інші — глядачі.
На сцені мегаполісу гра в життя,
Тут навіть дощ має свій розклад, уявляєш?
Магазини, бари, знову черга на каву,
Понеділок по колу, як на стару справу.
Ти не перший, хто втратив шлях,
Та кожен тут знає, як це — жити на межах.
[chorus: repetition with an ironic note in the vocals]
Chorus [All]:
Це наш дім, наш бетонний рай,
Де мрії як туман, що зникає з-за край.
Серед сірих доріг, серед гучних звуків,
Ми тут свої, але відчуваємось чужими знову.
[bridge: a quiet guitar beat with percussion]
Bridge [Rapper 1]:
Ми тут звикли до світла реклами вночі,
Де всі знають «щастя» — просто в когось в очі.
Але десь в глибині все одно залишилась мрія,
Що серед цього бетону є ще надія.
[instrumental lift: melodic guitar downbeat]
Outro [All]:
Це наш дім, наш бетонний рай,
Де мрії як туман, що зникає з-за край.
Серед сірих доріг, серед гучних звуків,
Ми тут свої, але відчуваємось чужими знову.
[ending: fade out with bass and drums fading out]
ArtCoffee