Сурья

Багряний лик
Палає, падаючи за кром.
Червоніє овид
Рудою неба раною!

Три світлий Хорс
Свій гірський покидає трон –
У Сварожому колі
Тримає шлях свій правий!

Ярило погляд твій
Криваво червоніє на мечах.
Слабшає промінь,
Що суть дорога Прави!

Лише ярий сонця лик, що 
На синьо - жовтих прапорах і щитах,
Повстав він проти темряви.
На землях батьківської Слави!

Ярило - Величний Князь!
Не схилимо долом Роду прапорів!
Твій ярий жар у крові синів, 
України - Русі вирує!

Дивись – он  боги смерті
Лежать, висять у святих місцях,
І темрява сліпа
Душі наповнює!

Гой, Чорно боже! Настав твій час!
Плоди ж своїх рабів!
Яскравим будь!
Нехай загине духом кволий!

Мечем не взяти
Могили наших праотців!
Не взяти їх і брехнею
Отчі Боги –поряд, з нами!

То не схід полум'я 
Кровоточить поля шир –
То Явь боронить
Стрій щитів з тризубом!

Недовго нежить
Кров святу буде пить,
Вже блідий на небі
Лик світила мертвих!

Ніч простояти
Не багатьом з мечем дано,
У той рік влади , що даний 
Чорним не людям!

Все менше нас, хто світлом
Торкнуться неба склепіння!
Хто Рід не зрадив –
З Сур'єю вічним буде!

folk slavik pagan metal doom, male