Куплет 1: Син пішов на війну — землю захищати, Вчора ще дитина, сьогодні — солдат мій, тату. Рюкзак на плечах, у серці — синьо-жовтий стяг, Мама тихо плаче, але каже: “Ти мій шлях”. Поцілунок на прощання — як оберіг в дорогу, Молитва стиха лине до самого Бога. Він ішов не за славу, не за медалі й чин — За спокій у домі, за майбутнє для родин. Ніч холодна вкриє степи і поля, Та гріє думка — вдома чекає сім’я. В кишені фото, де ще малий сміється, І заради цього серце його б’ється. Приспів: Син пішов на війну — землю захищати, Щоб над Україною сонце знов вставати. Щоб у мирнім небі журавлі курлили, Щоб діти без страху у школах ходили. Син пішов на війну — з вірою в очах, З Україною в серці, з тризубом на плечах. Куплет 2: В окопах правда — там дорослішають швидко, Там кожна хвилина — це пам’ять і свідки. Побратим поруч — як рідний брат, Разом тримають цей святий наш фронт і лад. Листи від мами — як ковток тепла, Слова “Я чекаю” — міцніші за скла. І навіть коли гуркотить земля, Він знає — за ним його рідна сім’я. Не зламати дух, не згасити світла, Бо правда за нами — вона непохитна. І він повернеться, обійме поріг, Бо захищав свій дім і свій оберіг. Приспів: Син пішов на війну — землю захищати, Щоб над Україною сонце знов вставати. Щоб у мирнім небі журавлі курлили, Щоб діти без страху у школах ходили. Син пішов на війну — з вірою в очах, З Україною в серці, з тризубом на плечах. Аутро: І мама шепоче в тиші між свічок: “Бережи його, Боже, від куль і тривог…” Син пішов на війну — та повернеться знов, Бо його оберігає материнська любов. [Outro]

Untitled