Untitled

Куплет 1:

Син пішов на війну — землю захищати,

Вчора ще дитина, сьогодні — солдат мій, тату.

Рюкзак на плечах, у серці — синьо-жовтий стяг,

Мама тихо плаче, але каже: “Ти мій шлях”.

Поцілунок на прощання — як оберіг в дорогу,

Молитва стиха лине до самого Бога.

Він ішов не за славу, не за медалі й чин —

За спокій у домі, за майбутнє для родин.

Ніч холодна вкриє степи і поля,

Та гріє думка — вдома чекає сім’я.

В кишені фото, де ще малий сміється,

І заради цього серце його б’ється.

Приспів:

Син пішов на війну — землю захищати,

Щоб над Україною сонце знов вставати.

Щоб у мирнім небі журавлі курлили,

Щоб діти без страху у школах ходили.

Син пішов на війну — з вірою в очах,

З Україною в серці, з тризубом на плечах.

Куплет 2:

В окопах правда — там дорослішають швидко,

Там кожна хвилина — це пам’ять і свідки.

Побратим поруч — як рідний брат,

Разом тримають цей святий наш фронт і лад.

Листи від мами — як ковток тепла,

Слова “Я чекаю” — міцніші за скла.

І навіть коли гуркотить земля,

Він знає — за ним його рідна сім’я.

Не зламати дух, не згасити світла,

Бо правда за нами — вона непохитна.

І він повернеться, обійме поріг,

Бо захищав свій дім і свій оберіг.

Приспів:

Син пішов на війну — землю захищати,

Щоб над Україною сонце знов вставати.

Щоб у мирнім небі журавлі курлили,

Щоб діти без страху у школах ходили.

Син пішов на війну — з вірою в очах,

З Україною в серці, з тризубом на плечах.

Аутро:

І мама шепоче в тиші між свічок:

“Бережи його, Боже, від куль і тривог…”

Син пішов на війну — та повернеться знов,

Бо його оберігає материнська любов.