Untitled

Йде собі Юра Генц, як вітер у полі,

В очах — горизонт, а в серці — доволі.

Ніхто не зламає, не зіб’є з дороги,

Бо в нього своя — і широка, й вільна нога!

Юра Генц — це ім’я, мов громовиця,

Де пройде — там усім щось сниться.

Іскра в очах, в душі — весна,

Юра Генц — легенда одна!

Любить він чай, і життя, і жарти,

В компанії — душа, не треба карти.

Хто знає Юру — той знає добро,

Бо світ без нього був би сірим давно!

Юра Генц — це ім’я, мов громовиця,

Де пройде — там усім щось сниться.

Іскра в очах, в душі — весна,

Юра Генц — легенда одна!

Може в небі зірка та його,

Що світить щиро й без лихого слова.

І кожен день, що не дарма,

Юра живе, як пісня сама!

О, Юра Генц, неси свій сміх,

Щоб грів цей світ холодний всіх.

І хай лунає крізь серця,

Ім’я твоє — Юра Генца! 🎶