Туман

​(Куплет 1)

Білий туман, мов молоком, вкрив долину,

Ранком холодним ледь-ледь згасає.

Я йду вперед, не шукаю причину,

Просто дивлюсь, як вітер гойдає.

Світ цей шумний, світ цей непевний,

Залишив позаду, як старий одяг.

Там, під туманом, де буденність жевріє,

Я вже не вірю у їхні правила, бо вони не мої.

​(Приспів)

Іду над туманом, по чистій землі,

Де лише зорі й далекі ліси.

Де кожен крок — це слова без слів,

Де кожен подих — це чистий спів.

​(Куплет 2)

Стежка зникає, і це не біда,

Бо шлях мій тепер — це не геометрія.

Листя на гілках, мов давні світи,

І шепіт їх — це не буденна матерія.

Втома від слів, від усіх цих ідей,

Від усіх облич, що ховають сльози.

Там, під туманом, шукають людей,

А я шукаю світло, що в мені зникло.

​(Приспів)

Іду над туманом, по чистій землі,

Де лише зорі й далекі ліси.

Де кожен крок — це слова без слів,

Де кожен подих — це чистий спів.

​(Міст)

І ніби бачу я в тому тумані

Свої минулі сліди, свої давні мрії.

Але тепер я не дивлюсь назад,

Я іду, щоб знайти свою власну ріку.

​(Аутро)

Де лише зорі...

І далекі ліси...

Де слова... без слів...