Mariia

---

Іван прокидається вранці й дякує небесам,

Що поруч Марія — його диво між чудесам.

Вона, мов світанок тихий, що лагідно ожива,

І кожен її подих ніжний у серці його співа.

Він дивиться на неї й думає: «Боже, як пощастило»,

Бо з нею навіть бурі стають теплом і силою.

Вона — його опора, його сміх і доброта,

Йому з Марією світиться навіть темнота.

А Марія, повернувшись додому з турботливих днів,

Обіймає Івана так, ніби світ став теплішим вмить.

Вона знає кожен його страх, кожну мрію й біль,

І лікує любов’ю так, як не вилікує жоден цілитель світу.

Вони двоє — мов дві ноти, що злилися у пісні,

Мов два серця, що б’ються в одному ритмі, в одній весні.

І коли вони разом — навіть тиша стає живою,

Бо їхня любов — це диво, що світ робить новою.

---

Приспів

Іван і Марія — дві долі, що з’єднались в одну,

Два серця, що вміють творити любов неземну.

І хоч би що сталося — тримаються за руки свої,

Бо щастя живе там, де разом вони.

---

Фінальні рядки

І якщо хтось запитає, що таке справжнє життя,

То це — коли поруч людина, що знає тебе до кінця.

Іван і Марія — доказ, що любов не минає,

Вона росте, світиться й вічно оберігає.

---