Untitled

Хто вони такі, щоб зі мною гратись?

Думають, я просто зможу змиритись?

Що гнів мій стихне, щезне вмить?

Та в мені він — вирок, він палить.

І немає ліків, лиш одне лишається —

Спалити все дотла.

Моя місія ще не завершена,

І я не зраджу, не піду на мир.

Бо ті, хто винні, мусять платити

За все, що забрали колись.

Буревій насувається — бачу хмари вгорі,

Втекти не встигнеш, не сховаєшся ніде.

І важкий дощ впаде на всіх, мов гравітація,

Мов гравітація!

Око за око — ти винен мені!

Кров кличе кров — я не зупинюсь, повір!

Потоп іде, і немає порятунку —

Все падає вниз, мов гравітація!

Ти думав, що рятуєш світ?

Побачимо, коли я поверну твій біль.

Заберу найдорожче, змушу дивитись,

Як те, що любиш, згасає в крові.

І може тоді ти зрозумієш,

Що я відчуваю, що мною рухає.

Може тоді твоя душа

Вперше запалає, як моя.

Буревій іде, я бачу хмари,

І втечі вже немає!

І важкий дощ впаде на всіх, мов гравітація,

Мов гравітація!

Око за око — ти винен мені!

Кров кличе кров — я зроблю це знову!

Потоп іде, трагедія неминуча —

Бо все падає вниз, мов гравітація!