Пекельний пульс

Червона кімната.

Тиша дихає.

Пульс гучніший за страх.

Я тримаю звіра на короткому повідку,

В його очах — мій темний відгук.

Бас б’є в груди — серце вниз,

Світ проти мене — мені байдуже, чуєш?

Тіні шепчуть: “Не довіряй”,

Я холодний — тут немає “рай”.

Він скалить ікла — це мій знак,

Ми не просим — ми беремо так.

Чорна шкіра, чорний крок,

Мій спокій — це передвісник бурь.

У венах ніч, у венах дим,

Я став для світу чужим.

Його гарчання — мій сигнал,

Тут кожен друг — потенційний провал.

Ланцюг блищить — це не страх,

Це контроль над власним прахом.

Я приручив свою темряву,

Вона тепер мій оберіг.

Хто дивиться з викликом —

Той уже програв забіг.

Я тримаю звіра на короткому повідку,

В його очах — мій темний відгук.

Бас б’є в груди — серце вниз,

Світ проти мене — мені байдуже, чуєш?

Тіні шепчуть: “Не довіряй”,

Я холодний — тут немає “рай”.

Він скалить ікла — це мій знак,

Ми не просим — ми беремо так.

Тут не святі — тут інстинкт,

Тут кожен крок — це лабіринт.

Я не герой і не суддя,

Я просто більше не дитя.

Якщо світ — це дика гра,

Я став мисливцем, не жертва.

Він відчуває мій адреналін,

Ми разом — як темний сплін.

Пульс гучніший за голоси,

Я більше не вірю у чудеси.

Якщо ти фальш — ти вже не тут,

Мій звір не терпить бруду.

Темрява — мій союзник.

Страх — мій паливний двигун.

Я не впаду.

Я вже став іншим.

Я тримаю звіра — повідок міцний,

Він моя сила, він мій бій.

Бас ламає тишу вщент,

Ми не люди — ми експеримент.