Untitled

​Покровський напрямок — сивий від диму,

Земля там тримає і біль, і ім’я.

Там хлопці стояли, не просячи миру,

Лиш віри тримались — і йшли до кінця.

​В кишенях — листи, недописані фрази,

У серці — домівка, у погляді — шлях.

І ворог не знав, що таке «не здаватися»,

Бо це слово жило у їхніх плечах.

​32-га бригада — ви з нами, живі,

Навіть якщо тиша мовчить у полях.

Зниклі безвісти — але не в імлі,

Ви в наших серцях і в молитвах щодня.

​Не знає ніхто, де останній їх крок,

Де ніч обірвала зв’язок і сліди.

Та кожен із них — це нескорений строк,

Це правда, що світ не зітре назавжди.

​Матері чують їх кроки у снах,

Побратим — у вітрі впізнає ім’я.

І поки ми дихаєм тут, на землях,

Вони не зникли. Вони — життя.

​32-га бригада — наш біль і наш світ,

Ви не зникли безвісти.

Ви — вічні.