Покровський напрямок — сивий від диму,
Земля там тримає і біль, і ім’я.
Там хлопці стояли, не просячи миру,
Лиш віри тримались — і йшли до кінця.
В кишенях — листи, недописані фрази,
У серці — домівка, у погляді — шлях.
І ворог не знав, що таке «не здаватися»,
Бо це слово жило у їхніх плечах.
32-га бригада — ви з нами, живі,
Навіть якщо тиша мовчить у полях.
Зниклі безвісти — але не в імлі,
Ви в наших серцях і в молитвах щодня.
Не знає ніхто, де останній їх крок,
Де ніч обірвала зв’язок і сліди.
Та кожен із них — це нескорений строк,
Це правда, що світ не зітре назавжди.
Матері чують їх кроки у снах,
Побратим — у вітрі впізнає ім’я.
І поки ми дихаєм тут, на землях,
Вони не зникли. Вони — життя.
32-га бригада — наш біль і наш світ,
Ви не зникли безвісти.
Ви — вічні.