КУПЛЕТ 1
Спокій забрали карі очі,
Що з цим робити — не знаєш досі.
Війна триває, серце б’ється,
Та вже забуло, як це зветься.
У кожного свій шлях і доля,
Та не завжди веде він до спокою.
КУПЛЕТ 2
Кохаєш ти ті сірі очі,
Які обрав — і не зрікався.
Заради них тримався досі,
Та вмить ти втратив навіть подих,
Коли зустрів ті карі очі…
І зараз — прірва під ногами,
І один крок — і все зникає.
ПРИСПІВ
І знову ті карі очі кличуть,
Хоч знаю — там лише пітьма.
Я між любов’ю і провиною,
Де вже немає вороття…
Два голоси в тобі кричали —
Один лишився, інший зник.
Та карі очі знов палали
У серці, змученім війною.
БРИДЖ
Я більше не тримаюся за слова,
Вони розсипались, як попіл у руках.
Між “бути” і “згоріти” вперше так,
І я стою на краї.
Я сам собі і суд, і вирок,
І сам собі зламав я крила.
І карі очі — як вирок тихий,
Для сірих любих та єдиних…
ФІНАЛ (ПРИСПІВ)
І знову ті карі очі кличуть,
Та я вже не шукаю світла в них.
Я між любов’ю і провиною,
Де тиша гучніша за крик…
Два голоси давно стихали,
Лиш вітер пам’ятає біль.
І карі очі — не тримають,
Лише лишають попіл мрій.