Любовна пісні

У місті, де вогні не сплять до ранку,

Де кожна вулиця щось знає про любов,

Йде Вероніка — усмішка, як свято,

А Юрій поруч — і світ уже готов.

Вона сміється — зупиняється хвилина,

Він каже: «Все, я точно пропав»,

Бо як дивитися в такі очі,

І не повірити в долю й знак.

Приспів

Вероніка Живко і Юрій Борщовський —

Дві половини одного кіно,

Де не потрібні гучні спецефекти,

Бо їхня любов — це вже все і давно.

Він трохи впертий, вона — з характером,

Але разом — як пазл без країв,

Вероніка і Юрій — це не просто імена,

Це історія, яку хочеться співать знов і знов.

Куплет 2

Вони можуть сваритись за дрібниці,

Хто перший напише «добраніч»,

Але в тиші нічної столиці

Їхні руки знають: ми — навіч.

Юрій жартує, навіть коли важко,

Вероніка вміє все відчути без слів,

Вона — його спокій і трішки пожежа,

Він — її дім серед тисяч доріг.

Приспів

Вероніка Живко і Юрій Борщовський —

Як літо й дощ, як ніч і світанок,

Разом смішні, разом справжні,

Разом сильніші за будь-який страх.

Він інколи каже: «Та я ж серйозний»,

Вона сміється: «Та знаю я»,

Бо Вероніка і Юрій — це пара,

Якій аплодує навіть земля.

Брідж

І якщо раптом зупиниться час,

Вони підуть далі — просто удвох,

Бо любов — це не ідеальність фраз,

Це «я з тобою», це «я за нас».

Фінальний приспів

Вероніка Живко і Юрій Борщовський —

Нехай ця пісня летить до зірок,

Про те, як двоє знайшли одне одного

Серед мільйонів випадкових кроків.

І хай ще буде сто тисяч причин

Сміятись, мріяти й вірити знов,

Бо Вероніка і Юрій — це любов.