Untitled

(Куплет 1)

Втома на плечах, мов ніч без зір,

Біль тихо дише — він тепер мій світ.

Смуток у словах, у погляді — зима,

Я сумую так, ніби втрачаю себе сама.

Я чекала змін, трималась за нас,

Та час розсипав обіцянки враз.

Ти снишся мені — знов і знов,

Навіть у снах болить ця любов.

(Приспів)

Я не можу без тебе — задихаюсь,

Та з тобою також — я ламаюсь.

Залиш… або забудь мене назавжди,

Бо між «люблю» і «йди» — тільки сліди.

Пробач за тремтіння в моєму серці,

За те, що ще вірю, хоч боляче й мерзло.

Я між двох вогнів, між «ти» і «я»,

Розбите кохання — це моя війна.

(Куплет 2)

Я вчуся мовчати, коли кричить душа,

Кожне «як ти?» — як нова межа.

Мені кажуть: час лікує, не бійся,

Та чому ж ти знов мені снишся?

Я тримаю серце, ніби скло,

Обережно — бо там твоє ім’я.

Я не прошу лишитись, не прошу піти,

Просто скажи, як далі мені жити без «ми».

(Приспів)

Я не можу без тебе — задихаюсь,

Та з тобою також — я ламаюсь.

Залиш… або забудь мене назавжди,

Бо між «люблю» і «йди» — тільки сліди.

Пробач за тремтіння в моєму серці,

За те, що ще вірю, хоч боляче й мерзло.

Я між двох вогнів, між «ти» і «я»,

Розбите кохання — це моя війна.

(Брідж)

Якщо підеш — іди до кінця,

Не лишай мене в півслові, в півсерця.

А якщо залишишся — тримай міцно,

Бо ще одна втрата — це буде фатально.

(Фінал)

Залиш…

Забудь…

Або просто пробач.

Ти досі в моєму серці —

Навіть коли це біль, а не щастя.