Осінь впала на мої плечі,
Листя крутиться, наче вечір.
Я йду вулицею — серце лечить,
Трохи боляче, але так чесно.
І хай холодно стало в місті,
Я шукаю тепло в цій миті.
Наші спогади — дим у вітрі,
Та мені вже не сумно, дивись…
Бо ця осінь — моя, я в ній сильніша,
Серце тихо, але б’ється гучніше.
Жовті листя летять, а я вище —
Я росту, а не падаю нижче.
Кави ковток, і день стає світлішим,
У небі хмари — але я швидша.
Все, що втратила, стало лиш тихше,
І я далі йду, бо так краще.
Місто дихає в ритмі осені,
І життя знов міняє постери.
Я не плачу — я просто доросліша,
І це навіть красивіше.
Бо ця осінь — моя, я в ній сильніша,
Серце тихо, але б’ється гучніше.
Жовті листя летять, а я вище —
Я росту, а не падаю нижче.
І коли вітер забере все зайве,
Я лишу те, що мені реально треба.
Осінь вчить не боятись неба —
Бо все падає, щоб знов піднятись…
Бо ця осінь — моя, я в ній сильніша,
Серце тихо, але б’ється гучніше.
Жовті листя летять, а я вище —
Осінь — це моя нова вершина.