Untitled

Осінь впала на мої плечі,

Листя крутиться, наче вечір.

Я йду вулицею — серце лечить,

Трохи боляче, але так чесно.

І хай холодно стало в місті,

Я шукаю тепло в цій миті.

Наші спогади — дим у вітрі,

Та мені вже не сумно, дивись…

Бо ця осінь — моя, я в ній сильніша,

Серце тихо, але б’ється гучніше.

Жовті листя летять, а я вище —

Я росту, а не падаю нижче.

Кави ковток, і день стає світлішим,

У небі хмари — але я швидша.

Все, що втратила, стало лиш тихше,

І я далі йду, бо так краще.

Місто дихає в ритмі осені,

І життя знов міняє постери.

Я не плачу — я просто доросліша,

І це навіть красивіше.

Бо ця осінь — моя, я в ній сильніша,

Серце тихо, але б’ється гучніше.

Жовті листя летять, а я вище —

Я росту, а не падаю нижче.

І коли вітер забере все зайве,

Я лишу те, що мені реально треба.

Осінь вчить не боятись неба —

Бо все падає, щоб знов піднятись…

Бо ця осінь — моя, я в ній сильніша,

Серце тихо, але б’ється гучніше.

Жовті листя летять, а я вище —

Осінь — це моя нова вершина.